Навіть у наш час посуд із срібла коштує досить дорого і більше відноситься до предметів розкоші, ніж до повсякденних речей. Що вже казати про часи СРСР, коли скромність у побуті була невід'ємною запропонованою нормою радянської людини. Але скромність скромністю, проте люди хотіли хоча б трохи скуштувати гарне життя, тому в багатьох сім'ях зберігалися срібні столові набори. Ними користувалися лише у великі свята, зберігаючи в інший час як зіницю ока, тому сьогодні анітрохи не дивує безліч оголошень на тему продажу старого радянського посуду зі срібла.
Короткий опис срібного посуду СРСР
Срібний посуд у СРСР випускався у таких видах:
-
Поодиноким.
-
Чайних та кавових сервізах.
-
Винних наборів.
-
Великі столові сервізи на кілька персон.
Виробництво було налагоджено на кількох заводах, проте найбільшою популярністю користувалися предмети, що випускали:
-
Київський завод ім. Дзержинського. На думку експертів-антикварів, на ньому була випущена добра половина всього обсягу столового срібла радянського періоду. Продукція цього заводу цінувалася як за якість, а й за використані під час її створення дореволюційних технік обробки дорогоцінного металу. Особливо це помітно у двох популярних досі серіях оформлення «Малюнок Фаберже» та «Дубок». Проте київські майстри не тільки успадковували традиції попередників, а й розробляли свої техніки, одну з яких – «Київ» – навіть запозичив як свою провідну технологію московський завод мельхіорових виробів.
-
Таллінський ювелірний завод. Вважався другим у всьому СРСР підприємством з обсягу виробництва срібного посуду, частина якого йшла на експорт. До 60-х років при її виготовленні використовувалося срібло 875 проби, пізніше - 916. Відомий чотирма серіями її дизайну. Дві з них не набули широкого поширення і тому були випущені обмеженим тиражем, а дві інші, «Меандр» та «Централь», стали широко популярними і досі цінуються знавцями антикваріату. Щоправда, ціна цих сервізів не кожному по кишені, але вона була такою навіть за часів СРСР.
-
Московський платиновий завод «Платиноприлад» - одне із найстаріших підприємств СРСР, створене на колишній фабриці купця І. П. Хлєбнікова, постачальника російського імператорського та деяких європейських дворів. З продукції цього заводу найбільш високо цінується серія «Смолоскип», створена ще в 40–50 роках ХХ століття.
-
Кубачинський художній комбінат (Дагестан) – одне з небагатьох підприємств, що прославилися далеко за межами СРСР. Відомо, що художньою обробкою металу місцеві жителі займалися ще III тис. до зв. е., а до VII століття н. е. їх вироби прославилися на весь закавказько-близькосхідний регіон. Цю славу підтримували аж до революції 1917 р., коли на деякий час місцеві промисли занепали. На щастя та честь для радянської влади, він тривав недовго. Вже 1924 р. було створено артіль, що стала основою для утвореного 1960 року комбінату. Його продукція прославилася настільки, що експонувалася у всесвітньо відомих музеях, а саме підприємство у 1975 році було нагороджено орденом Дружби народів. Посуд кубачинського виробництва легко відрізнити за використанням різних старовинних і сучасних технік (філіграні, черні по сріблу, скані, гравіювання, карбування, золочення, використання кольорових емалей, насічки тощо).
-
"Північна чернь" (Великий Устюг). Подібно до Кубачинського комбінату, це підприємство також не потребує особливого представлення. Ще 1936 року воно прославилося своїми «літературними колекціями» – посудом, у оформленні якого використовувалися сюжети творів А. З. Пушкіна, І. М. Крилова, М. У. Гоголя. Виконане у фірмовому стилі великоустюзького черні, відомого ще з середини XVII століття, 1937 року на Всесвітній Паризькій виставці це срібло отримало диплом і Велику Срібну медаль. Підприємство досі випускає посуд у стилі черні зі срібла 925 проби, проте, на загальну думку експертів, її художня цінність сильно програє тій, що створювалася раніше.
-
Павлівський завод мистецьких металовиробів ім. Кірова. Відомий лише однією серією дизайну «Анютині очі», проте вона нітрохи не менш популярна, ніж вироби тих же таллінців, завдяки своїй якості, вишуканості та різноманітності столових приладів, що входять до неї.
-
Ленінградський ювелірний завод, який прославився своїми виробами з емалями. Особливо цінувався посуд у техніці перегородчастої емалі, оскільки він випускався обмеженим тиражем через високу собівартість її виготовлення. Зараз це одні з екземплярів, що найбільш рідко зустрічаються.
-
Кольчугинський завод кольорових металів, чия продукція також високо цінується антикварами.
Слід також сказати кілька слів про продукцію Вільнянського заводу ім. Т. Г. Шевченка – одного з найбільших у свій час виробників столового посуду з мельхіору та накладного срібла. Він веде свою історію з 1870 року і, таким чином, є одним із перших підприємств такого профілю на території України. Спочатку він випускав сільськогосподарські машини, але незабаром штампувальний напрямок був перепрофільований на виготовлення посуду, а з 1891 року, коли змінився власник заводу, на ньому стали виготовлятися срібні ексклюзивні столові прилади. Саме до цього періоду належить створення справжніх шедеврів із оригінальним художнім оформленням.
Революція 1917 року на три десятиліття змінила історію заводу, однак у 1946 році після повернення з евакуації на ньому розпочався монтаж обладнання для виробництва столових приладів. Незабаром у радянських магазинах з'явилися перші партії посуду з срібла накладного з тавром «ЗiШ». На жаль, розпад СРСР негативно позначився цьому підприємстві, як і більшості інших Радянського Союзу, але у ХХІ столітті це виробництво знову почало відроджуватися. Щоправда, в ньому використовується вже не накладне срібло, а посріблені нейзильбер та мельхіор.
Радянський посуд із срібла цінувався не лише за своє оформлення. Головне, внаслідок чого її любили звичайні споживачі – це якість. Туга за якісною продукцією існує завжди, але особливо гостро відчутна за часів, коли на будь-який виріб дається не більше року гарантії. Про радянське столове срібло можна було сказати, що воно з розряду вічних, чому приклад – подарункові сервізи, що збереглися досі у багатьох сім'ях.
Колекціонери ж цінують у радянському срібному посуді насамперед її художнє оформлення, і треба сказати, що старі сервізи стають справжньою окрасою будь-якої колекції антикваріату. Крім того, це чудовий подарунок на всі випадки життя, тому зараз вони потрібні так само, як і кілька десятків років тому. Компанія «Монітекс», яка займається скуповуванням різних раритетів, завжди готова допомогти тим, хто хоче продати посуд СРСР зі срібла, і запропонує за неї актуальну та справедливу ціну в Україні. Це особливо важливо, адже дуже часто її власники стикаються зі свідомим заниженням ринкової вартості таких предметів аж до рівня звичайного срібного брухту. Наша компанія гарантує об'єктивну та справедливу оцінку будь-якого наданого їй екземпляра.