Історія заохочення тих, хто найбільше відзначився у навчанні, почалася ще за Катерини II і пройшла досить-таки цікавий шлях. Все зародилося в 1786 завдяки «Статуту народним училищам в Російській імперії», де імператрицею наказувалося оголошувати імена відмінників перед усіма присутніми, увічнювати їх у спеціальній книзі (прообраз радянської Книги пошани), а також нагороджувати книг, що відзначилися.
При цьому вона мала бути підписана директором народного училища або представником Наказу громадського піклування. А вже 1828 року в Росії з'явилися золоті та срібні шкільні медалі, які присуджувалися порадою гімназії після закінчення курсу навчання тим, хто отримав «відмінно» з усіх предметів. Цей принцип був відроджений у Радянському Союзі у 40-х роках, пережив його розпад і існує досі.
Сьогодні шкільні медалі СРСР, здобуті колись за успіхи у навчанні, – це не лише пам'ять для нагороджених, а й невід'ємна частина історичної фалеристики. Вони мають в очах фахівців колекційну цінність. Багато майданчиків пропонують купити ці нагороди всім, кому з якихось причин цікавий радянський період історії України. За найкращою ціною це можна зробити в інтернет-магазині «Монітекс».
Перші два десятки років свого існування радянська система освіти обходилася без заохочувальних стимулів у вигляді медалей, оскільки перед нею, яка, м'яко кажучи, була в зародковому стані, стояли зовсім інші завдання. Можливо, справа до нагород так і не дійшла б, якби не спеціальна постанова РНК СРСР від 21 червня 1944 р., яка запровадила (а точніше, відродила) колишню практику заохочення відмінників.
Умови, за яких випускник міг їх отримати, дещо відрізнялися від тих, що були до революції. Для золотої медалі була потрібна зразкова поведінка і «п'ятірка» з основних предметів, для срібної – така ж поведінка та «четвірки» не більше ніж з трьох предметів зі списку основних. На отримання нагород не впливали позначки зі співу, малювання, креслення та фізпідготовки. У 1962 р. ці умови були суттєво доповнені.
Через рік в окремій ухвалі були закріплені зразки медалей та їх опис, куди згодом вносилися незначні зміни. Саме їх і має на увазі фалеристичний каталог, згадуючи існування таких різновидів цих нагород:
Існували також загальносоюзні та республіканські нагороди для заохочення вчителів: нагрудні значки, знак «Народний учитель СРСР», що вручався разом із присвоєнням відповідного звання, та галузеві медалі. Загальносоюзною була медаль Н. К. Крупської, затверджена 21 липня 1967 р., а республіканськими – медалі К. Д. Ушинського (РРФСР, заснована 1946 р.), А. С. Макаренко (УСРР, заснована 1964 р.), Я. С. Гогебашвілі (ГрузССР) та Х. Абовяна (АрмССР).
Крім них, існували інші відзнаки, покликані заохотити працю вчителя середньої школи у справі виховання радянських дітей, наприклад, значки ЦК ВЛКСМ «Кращому вчителю-комсомольцю» і т. д. Сьогодні ці відзнаки зустрічаються досить рідко, і ця обставина формує їх високу ціна на фалеристичному ринку.
З другої половини ХХ століття почав активно розвиватися ще один напрямок радянської освітньої фалеристики – випуск знаків та ромбів різних навчальних закладів СРСР. Історія їх появи приблизно схожа на історію відродження шкільних медалей: і те, й інше сталося одночасно, коли зміцніла загальна тенденція повернення дореволюційних символів у культуру нового суспільства.
Звичайно, і до Великої Вітчизняної війни в СРСР існували фалероніми сфери освіти, наприклад, дослідникам добре відомі значки товариств «Геть неписьменність», «Друг дітей» або «Союз войовничих безбожників», а також неофіційні випускні знаки та жетони, що існували в середніх школах та військово-навчальних закладах. Однак їх функція була дещо іншою.
Крім того, вони нерідко були саморобними, мали ознаки використання дореволюційних форм, яких молода держава прагнула відійти як на словах, а й у справі. Формування ж оригінальної радянської освітньої символіки, яке почалося майже відразу після війни, було пов'язане з необхідністю:
Саме тому знаки нагрудні містили символи, які можна було легко розшифрувати. Вони відрізнялися в залежності від того, до якої галузі належав навчальний заклад, проте незмінним був один обов'язковий атрибут – герб СРСР. Знаки вручалися разом із дипломом та посвідченням на право носіння випускникам закладів рівня технікуму, педучилища та вище (аж до вузу та військової академії, військового училища чи офіцерських курсів).
Основними їх формами були ромб («поплавець») та овал, матеріалами у різний час служили срібло, бронза та анодований алюміній. Майже завжди використовувалася емаль, якою покривали всю поверхню аверсу, або його частину. Зрештою, нагрудні знаки могли бути цільноштампованими або з накладними деталями.
Фалероніми радянської освітньої системи та її шкільні медалі – це дуже цікава категорія, яка може багато розповісти тому, хто нею захопиться. Якщо ж ви хочете сформувати власну колекцію, інтернет-магазин «Монітекс» завжди готовий допомогти цьому. Наш офіс знаходиться у Києві, зв'язатися з нами можна будь-яким зручним способом.