Той, хто захоче купити в Україні для своєї колекції якусь регіональну монету часів правління Миколи I, зіткнеться з непростим завданням, оскільки до наших днів дійшла невелика їх кількість. Вона ускладниться як мінімум подвійно, якщо покупець захоче, щоби така монета дісталася йому в хорошому стані. Однак якщо він звернеться до нашого інтернет-магазину, то це завдання істотно полегшиться, а ціна на такий виріб, як і ступінь її збереження, напевно стане для нього приємним сюрпризом.
У відповідному розділі нумізматичного каталогу можна знайти згадки про те, що за Миколи I (1826–1856), як і за його брата Олександра, регіональні монети карбувалися лише для двох областей Російської імперії – для Грузії та Польщі. Для Грузії випускалися лише три різновиди – абаз, напівабаз та подвійний абаз, причому карбувалися вони щодо нетривалий час: абаз припинили випускати у 1831 році, подвійний абаз та напівабаз – у 1833. Як і у випадку з олександрівськими монетами, немає документальних відомостей про деякі випущені в цей час тиражі, проте насправді такі регіональні монети зустрічаються на нумізматичних аукціонах. До них належать абази 1828, 1830 та 1831 років та напівабази 1831–1833 років. Коли вони з'являються в полі зору експертів, їхня вартість сягає кількох сотень, а то й тисяч американських доларів. Тому певною мірою грузинські різновиди можна назвати не просто монетами, а й старовинними легендами російської монетної справи.
Що стосується грошових знаків, що карбувалися для Польщі, то, як і у випадку з монетами Олександра I, справа з ними трохи краща, тим більше що в епоху Миколи I вони зазнали істотних змін, викликаних Польським повстанням 1831–1833 рр. Це повстання немовби поділяє монети для Царства Польського на дві частини. До першої відносяться всі номінали, що існували за Олександра I. Відмінною їх рисою є нерегулярність випуску ряду різновидів. Наприклад:
Друга частина – це так звані російсько-польські монети, що з'явилася в 1834 році, після Польського повстання, як один із заходів, покликаних якнайшвидше інтегрувати польські землі до складу Російської імперії. Їхньою головною особливістю було два номінали, які показували співвідношення російської та польської грошових одиниць. В історії російської монетної справи вже був досвід карбування таких монет для Молдови та Валахії, проте це робилося під час російсько-турецької війни 1768–1774 рр. для полегшення взаєморозрахунків із місцевим населенням за закуповуваний для російських військ провиант. У випадку з Польщею мета такого випуску була зовсім іншою.
Існували такі різновиди російсько-польських грошей:
У цей же час у категорію російсько-польських регіональних монет перейшли і деякі колишні номінали – 10 та 5 грошей, 3 гроші та 1 гріш. Офіційно вони карбувалися з 1835 по 1841 рік, проте грошові знаки, датовані 1840 роком, випускалися і пізніше - до 1849 (1 і 3 гроші) і до 1865 (5 і 10 грошей). І хоча для одно- і трьохгрошових монет у колекціонерів існує термін «новий зразок», фактично їхнє оформлення майже нічим не відрізняється від оформлення тиражів 20-х – початку 30-х років XIX століття, за винятком, мабуть, лише деяких особливостей карбування. /p>
На окрему згадку заслуговують монети часів Польського повстання, які карбувалися повстанцями на Варшавському монетному дворі в 1831 р. Вони являли собою копії нідерландських дукатів, відомих у Росії як «лобанчики», і відрізнялися від петербурзьких імітацій лише наявністю біля голови лицаря одноголового. Вважається, що повсталі викарбували 164 тис. одиниць таких дукатів, проте П. С. Аверін у своєму каталозі 2018 р. наводить набагато більшу цифру, ніж загальноприйнята, – не менше ніж 7 млн 455 тис. примірників.
Нарешті, за Миколи I закінчилася офіційна історія карбування імітації нідерландських дукатів, які під час його правління випускалися регулярно з 1827 по 1841 (з перервою на 1836) і в 1849 році. Щоправда, припинили карбувати зовсім не з доброї волі, оскільки їхній випуск був дуже вигідний російській скарбниці (найменший тираж у 72,3 тис. примірників припадає на 1834 рік), а тому, що уряд Голландії, який на той час уже не випускав дукати, виявило імітацію і подало скаргу Миколі I. Втім, їхня історія закінчилася лише на словах: неофіційно імітація дукатів випускалася відносно невеликими партіями (в середньому приблизно 231 тис. щорічно) аж до 1867 року, поки не була остаточно припинена за розпорядженням. На всіх монетах, викарбуваних після 1849 р., коштує дата випуску саме цей рік, тому нумізматичний каталог дає таку велику цифру тиражу – 4,4 млн екземплярів.
При порівнянні різних польських монет одна з одною впадає у вічі одна особливість: та періодичність, з якою вони випускалися. Якщо до 1835 р. вони карбувалися нерегулярно, то потім їх випуск став постійним, ніби російський уряд прагнув витіснити одні монети іншими і заодно готував польське суспільство до кардинальних змін у фінансових відносинах. У певному сенсі так і сталося, оскільки в 1850 р. всі російсько-польські гроші були замінені на звичайні загальноросійські монети, а остання видимість незалежності Польщі остаточно стала історією. Нині ж всі ці різновиди є сусідами в нумізматичних колекціях, радуючи око своїх власників різноманітністю. Але якщо в такому наборі не вистачає будь-якого екземпляра, завжди можна звернутися до нашого інтернет-магазину, чий офіс розташований у Києві, і ми з радістю допоможемо заповнити недостатнє.