Фалеристи вважають, що немає такого суспільства, в якому б не знали нагород. І вони, швидше за все, мають рацію: будь-яка державна освіта потребує власної системи заохочень, щоб визнати заслуги своїх громадян у різних сферах життєдіяльності. Нагороди країн Азії та Африки – це досить цікава галузь фалеристики, здатна розповісти дуже багато того, хто нею займеться. У якомусь сенсі їхню історію можна назвати унікальною, і такою ж вони можуть зробити будь-яку колекцію.
На африканському континенті знаходяться 62 держави, з яких дві – Сомаліленд та Сахарська Арабська Демократична Республіка мають статус невизнаних чи частково визнаних, одна – Занзібар є напівавтономією, а ще п'ять – різними залежними територіями. Нагородні системи майже всіх цих країн, які колись були колоніями, в основному сформувалися в другій половині ХХ століття, після оголошення ними незалежності. Однак не можна сказати, ніби вони зовсім не знали жодних нагород. Так, у Тунісі ще з середини XIX століття існував орден Слави, відомий також як Нішан-Іфтікар, у султанаті Занзібар – орден Діамантової зірки, а в Марокко ще в 1910 році був заснований орден Хафіда, якого у 1913-му змінив Уїсам Алауїт. І хоча всі ці нагороди мали колоніальний статус, вже саме їхнє існування відіграло свою роль у формуванні тих систем заохочень, які з'явилися в цих країнах після оголошення ними незалежності.
Говорячи про перші нагороди африканського континенту, не можна не згадати також Абіссінську імперію, де ще з 1874 року існував орден Соломонової преси, а з 1879-го – орден Зірки Ефіопії та Республіку Ліберію. Про систему заохочень останньої держави, започаткованої в 1847 році, варто розповісти трохи докладніше. Його перша нагорода, орден Африканського визволення трьох ступенів, була започаткована ще в січні 1879-го. Згодом вона змінила свою назву, набула двох додаткових ступенів і нині відома як орден Африканського спокутування (або Африканських реформ, згідно з деякими каталогами). У ХХ столітті до нього додалися такі ордени:
Дизайн усіх цих нагород відрізняється привабливістю та оригінальністю. У ньому яскраво проявилися автентичні мотиви Ліберії, проте нагородні системи інших африканських держав мають не менш цікавий вигляд. І хоча майже завжди за зразок і приклад при створенні бралися європейські, а іноді й радянські аналоги, як у Буркіна-Фасо першої половини 80-х років ХХ століття, це не тільки не призвело до вторинності чиєїсь нагородної системи, але і надало в результаті кожної з них свою особливість і колорит.
За призначенням їх можна об'єднати у такі умовні категорії:
Особливим інтересом є скасовані нагороди – наприклад, ті, що існували в Республіці Верхня Вольта (нині – Буркіна-Фасо) до 1983 року, а потім – до 1993-го, коли після зміни уряду почалося формування нової нагородної системи. Ці неіснуючі нині ордени, рідкісні власними силами, представляють чималий колекційний інтерес для фалеристів усього світу і мають відповідну вартість.
Багато нагород країн африканського континенту вручаються лише громадянам певної держави – такі, наприклад, майже всі ордена Сенегалу. Однак є й такі, які можуть бути надані іноземцям. Так, ліберійський орден Зірки Африки свого часу отримав Ю. А. Гагарін, а найвищу нагороду Малі – королева Великобританії Єлизавета II, князь Монако Альбер II, японський імператор Акіхіто та президент ПАР Нельсон Мандела. Цікаво також зазначити, що до створення деяких нагород був причетний Радянський Союз – зокрема, на Ленінградському монетному дворі була викарбувана танзанійська медаль за битву на річці Кагера (епізод війни між Танзанією та Угандою 1978-1979 років).
З азіатських країн до початку ХХ століття власними нагородами могли похвалитися:
Бурхлива історія ХХ століття, падіння монархій та перетворення колишніх колоній на самостійні держави – все це дало потужний поштовх розвитку азіатської фалеристики, яке виявилося у появі нових нагородних систем та розширенні вже існуючих. При створенні за зразок нерідко бралися відповідні аналоги сусідніх держав. Так, формування нагородної системи Монголії з часів отримання нею автономії вплинули спочатку китайські ордени, потім – радянські. А нагороди держави, що недовго існувала, Маньчжоу-го, які виготовлялися на монетному дворі в Осаці, повністю, аж до кріплення до одягу, були скопійовані з японських.
Подібно до африканських, азіатські ордени та медалі також можна об'єднати в наступні категорії:
Засновані нагороди не були чимось статичним і нерідко зазнавали змін. У зв'язку з цим були випадки, коли старі типи орденів вирушали на переплавку – зокрема, така практика тривалий час зберігалася в Монголії. У 80-х роках ХХ століття її скасували, проте вона зробила свою справу: зразки національних нагород 1926, 1936 та 1940 років – це величезна рідкість.
Нагороди країн Африки та Азії незвичайні, екзотичні та самобутні, навіть незважаючи на те, що свого часу багато хто з них створювався під впливом і за зразком заохочувальних систем, що існували в інших країнах. Для будь-якого фалериста вони є цінним придбанням, і навряд чи хтось відмовиться купити їх за першої нагоди для своєї колекції. Наш інтернет-магазин завжди готовий запропонувати своїм відвідувачам каталог орденів і медалей африканських і азіатських держав, що постійно оновлюються, за доступними і демократичними цінами.