Що ми знаємо про дитячу літературу дореволюційного періоду та перших років існування СРСР? Чи багато про що говорять сьогодні імена Лідії Чарської чи Олександри Анненської, чиї повісті на початку ХХ століття користувалися воістину шаленою популярністю, особливо у гімназисток? А головне, чи повірили б вони, якби їм сказали, що колись їхні твори набудуть статусу антикварних книг, за якими мало не в чергу будуть вишиковуватися колекціонери, прагнучи купити їх за будь-якою вартістю?
Література для дітей — це, мабуть, одна з небагатьох галузей культури, де пальма першості справді належить Росії. Якщо в Європі першою дитячою книгою стала «Маленька хороша кишенькова книжечка» авторства Джона Ньюбері, що вийшла в 1744 р., вважається зачинателем цього жанру, то в Московській державі ще в XVII столітті, тобто століттям раніше, з'явилися переробки середньовічних європейських лицарських повістей, зроблені спеціально для дітей.
Деякі фахівці стверджують навіть, що створений у другій половині XVI ст. знаменитий «Царський літописець» також призначався для дитячого читання. Згодом подібні компіляції, переробки та переклади поряд з перекладами та оригінальними творами стали невід'ємною частиною дитячої літератури.
Починаючи з XVIII століття, до її створення зверталися чи не всі значущі російські письменники та поети того часу - М. В. Ломоносов, А. П. Сумароков, Г. Р. Державін, Н. М. Карамзін, І. І. Дмитрієв , І. І. Хемніцер, пізніше в цьому славному ряду з'явилися А. С. Пушкін, С. Т. Аксаков та багато інших. Їхні твори поставили дитячу літературу на один рівень із серйозною, і авторам, що прийшли їм на зміну, довелося неабияк постаратися, щоб його зберегти.
Треба сказати, що певною мірою їм було легше, ніж їхнім попередникам, оскільки на той час дитяча література розсунула свої жанрові межі. Якщо раніше в ній переважали казки, байки та повчальні твори, то в другій половині XIX століття до неї прийшов реалізм і нехудожня спрямованість, а також намітився чіткий поділ цієї категорії за ґендерною ознакою — книги для хлопчиків та для дівчаток.
З'явилася низка авторів, переважно жінок, які писали, на відміну своїх знаменитих попередників, винятково для дітей. У тому числі — не лише згадувані Л. Чарська та А. Анненська, а й:
До революції книги цих письменниць неодноразово перевидавались, а про їхні таланти та літературні гідності високо відгукувалися не лише критики, а й автори-чоловіки — наприклад, І. С. Тургенєв та О. М. Островський. Їхньому перу належали не лише оригінальні твори, а й життєписи, художні біографії (на цій ниві прославився, зокрема, В. П. Авенаріус), переклади та переробки західноєвропейських романів (напр., «Робінзона Крузо»), які також збагатили дитячу дореволюційну літературу. Нарешті, окрім них, існували статті у дитячих журналах та книгах, які публікували відомі вчені, десятитомна Дитяча енциклопедія, видана у 1913–1914 роках.
Якщо порівнювати з цими книгами твори перших років Радянської влади, то може здатися, що вони сильно програють дореволюційним виданням, особливо за якістю, проте не слід забувати, для якої аудиторії вони створювалися. Якщо читачами Чарської та інших дитячих письменниць були переважно діти з вищих і середніх верств суспільства, то автори 20-х років орієнтувалися насамперед малограмотне середовище і зверталися до неї безпосередньо тією мовою, яка була їй зрозуміла. Крім того, у них були зовсім інші завдання, ніж у дореволюційних авторів, хоча просвітницька, розвиваюча та навчальна цілі, як і раніше, залишалися головними у творах цього жанру.
Радянську дитячу літературу, видану до 1930 року, можна назвати не тільки іншою, а й незвичайною, багатообіцяючою та експериментальною, і нещодавно з'явилася в інтернеті оцифрована онлайн-колекція Прінстонського університету, в якій зберігається чимало унікальних видань тих років — яскраве підтвердження цього. Це не дивно — адже в ті часи для дітей молодої Країни Рад писали В. Маяковський, К. Чуковський, Д. Хармс, Н. Агнівцев, С. Маршак, Є. Шварц, В. Біанки, Б. Житков, а книжки, що видавалися, ілюстрував не хтось, а, наприклад, Б. Кустодієв.
Будь-який письменник скаже, що книги для дітей — це чи не найскладніший жанр у всій літературі, і тому є природним інтерес до творів цієї категорії, що видавалися до революції і в перші роки Радянської влади. Їх нерідко сприймають як пам'ятник епохи, однак у тих книгах явно є щось більше звичайної в таких випадках історичної значущості, оскільки їх перевиданнями займаються великі видавництва, а оцифровкою та викладенням в інтернет своїх колекцій — бібліотеки на кшталт Прінстонського.
Інтерес до російської дитячої літератури XIX і XX століть, хоч би якою вона нам зараз не здавалася, зростає рік у рік, і велика удача — стати володарем оригінального твору в цьому жанрі, виданого на той час. Магазин «Монітекс», який займається продажем в Україні різних предметів колекціонування, завжди готовий запропонувати своїм відвідувачам каталог дитячих видань, що здійснюються до 1930 року, за порівняно недорогою ціною. Наш офіс знаходиться в Києві, зв'язатися з нами можна будь-яким зручним способом із зазначених на сайті.