Золоті та срібні монети Індії – одні з найдавніших грошових знаків світу. Вони з'явилися ще до нашої ери і вже тоді містили написи та легенди, за якими сьогодні можна судити не лише про наявність дорогоцінних металів, правлячих верхів, а й про необхідність грошей як таких, про культуру та вірування народу, впливи на монетне карбування інших держав та т. д. Незважаючи на часті війни за територію, агресивну колоніальну політику європейських метрополій, країні вдалося зберегти свої культурні традиції, у тому числі відбиті і на монетах. Саме тому вони такі цінні серед колекціонерів по всьому світу, включаючи Україну.
Срібні та золоті монети Індії здавна використовувалися з циркуляційною метою. Це в наш час із дорогоцінних матеріалів карбують інвестиційні та пам'ятні грошові знаки, що мають насамперед колекційний характер. А сотні років тому вони перебували в побуті, перевірялися що називається «на зуб», ховалися на «чорний день» тощо. Поговоримо про монети Індії із золота та срібла, що належать до різних часових проміжків.
Один із найдавніших грошових знаків Індії з'явився ще в п'ятнадцятому столітті. Володарем, який уперше використав рупію, став Шех-Шахе (1539–1545 рр.). Це були монети Індії зі срібла 970 проби, на яких часто не було номіналу, а друкувалися різні формули, які містять побажання та благословення. Найчастіше рупії були круглими, проте зустрічаються вироби та прямокутної форми. За часів Великої Моголії рупії ідентифікували на ім'я монетного сеньйора.
Визначити місце карбування індійських монет можна і за знаком монетного двору. Випуск проводився в Мумбаї, Ноїді, Хайдарабаді і т. д. Крім того, емісії монет Індії випускалися в Оттаві (Канада), Тегу та Сеулі (Корея), Бірмінгемі (Британія), Мехіко (Мексика), Кремниці (Словаччина) і навіть у Москві.
Один із вагомих факторів, що вплинули на індійську нумізматику, – туземські князівства, що історично склалися, кожне з яких випускало власні монети. Таких державних утворень вже на момент проголошення незалежності налічувалося понад 650 одиниць (Ауд, Бахавалпур, Бхопал, Барода, Індаур та інші). Звідси – і величезна плутанина грошових розрахунків та складності у розумінні індійської нумізматики загалом.
Багато туземських князівств випускали монети із золота та срібла. Як правило, це були рупії, проте зустрічаються й інші грошові одиниці: кори князівства Кач, пагода Мадраса, кори Наванагар та ін.
Окремо варто виділити колоніальні рупії. У 1671 році під час Ост-Індійської компанії Великобританія карбує рупію як наслідування грошей часів моголів. Цікаво, що випуск монет для різних регіонів вирізнявся. До середини вісімнадцятого століття емісії англійських рупій, у тому числі виконаних із золота та срібла, обмежилися трьома типами:
Починаючи з 1835 року, починається емісія уніфікованих рупій, на яких почали наноситися портрети британських монархів. Перший такий випуск містив зображення короля Вільгельма IV). Як матеріали використовувалося золото та срібло 917 проби. На лицьовій стороні – портрет правителя, наприклад, королеви Вікторії, пояснювальний напис: VICTORIA QUEEN. На обороті найчастіше зазначалася номінальна вартість, оточена лавровими гілками, рік карбування та легенда: «EAST INDIA COMPANY».
Такі монети з 1862 р. стали називатися «урядовими». 1 рупія прирівнювалася до 16 аннам, 64 пайс і 192 пайя. А ось 15 рупій складали золотий мухр.
Рупія вважалася основною грошовою одиницею португальських територій Індії, на зміну якої приходить ескудо. Рупія була еквівалентна 6 ескудо. Співвідношення французької та британської рупії – 1:1.
Ще одна історична монета Індії, яка вважається найбільшим номіналом. Мухр Ост-Індійської компанії мав інший дизайн: на аверсі – портрет британського монарха, легенда та рік карбування. На обороті відображено лев на тлі пальми, написано: «EAST INDIA COMPANY».
З 1870 р. карбувалися грошові знаки наступного номіналу: 1/3, 2/3, 2 мухра. Остання емісія посідає 1918 рік. Проте вперше монета з'явилася ще за третього падишаху Великих Моголів Акбаре в 1562 р. Мухр завжди карбувався із золота не нижче 980-ї проби, він був еквівалентний 10 рупіям. Багато грошових одиниць, як це прийнято в Індії, не містили портретів правителів. Тут були лише написи та орнаменти. За Аурангзеба на грошах з'являється рік карбування.
Чи знаєте ви? Монета 200 мухр, випущена 1654 р., має одну з найвищих цін у світі. Її діаметр становить 136 мм, маса сягає 2 кг 177 грам.
Після того як занепала Велика Моголія, правителі князівств Індії карбували власні мухри. Так, Асам у XVI-XIX ст. випускав монети, що мають форму восьмикутника. Окремі території Індії виробляють мухри до незалежності країни.
Індійські монети просто вражають величезною різноманітністю номіналів, матеріалів та форм. І золоті качські корі – одне з таких доказів. Випускалися вони з XVII ст. Остання емісія датується 1947 роком. На цій території із срібла випускали ½, 1, 2 з половиною, 5 кору, із золота – 25, 50, 100 кору. Похідних цієї монети було чимало. Це адхіо, пайало, дхабу, дхінгло, докдо, трамбійо. Звідси і безліч грошових знаків, що належать до індійської нумізматики.
У сучасній Індії монети із золота та срібла карбуються вже в колекційних та інвестиційних цілях. Крім релігійних та філософських сюжетів, вони демонструють приналежність нації до світової спільноти, прославляють видатних співвітчизників із різних сфер життя.
Каталог монет Індії із золота та срібла справді вражає. Рідкісний нумізмат може похвалитися зібранням всіх грошових знаків з дорогоцінних металів. І це навіть на краще: завжди залишається та монета, яка потребує пошуку та чималих коштів, а отже, Індія залишається до кінця не розкритою.
Продаж монет цієї дивовижної держави з багатою історією, культурою та духовними традиціями в Україні займається інтернет-магазин «Монітекс». На сайті можна вибрати та купити індійські золоті монети різних періодів з доставкою до будь-якого населеного пункту країни. Кожен екземпляр, представлений у нас, перевірено на оригінальність найкращими фахівцями Києва. Це дозволяє замовляти цінний товар, не турбуючись про його справжність. Колекціонуйте разом з нами, і світ нумізматики Індії розкриється перед вами новою, незвіданою сторінкою, нагадуючи нам про те, що традиції Сходу живі.