Якщо не брати до уваги кількох невдалих спроб маркграфства Бранденбург і графства Ганау закріпитися в XVI–XVII століттях у Африці, Венесуелі і Карибах, можна сказати, що Німеччина почала вести колоніальну політику набагато пізніше інших європейських країн. Придбання нею колоній найчастіше відбувалося не за допомогою військової сили, а з використанням торгових та дипломатичних способів — наприклад, передача під захист уряду земель, придбаних німецькими комерсантами, або їх продаж іншими країнами. Таким чином, вже до кінця XIX століття Німецької імперії вдалося отримати цілу низку володінь:
Грошової одиницею більшості з них була золота марка, що існувала в метрополії. Виняток становили лише Східна Африка та Нова Гвінея, і саме з ними пов'язана поява терміну «монети колоній та залежних територій Німеччини». У повсякденному обороті першого регіону ходила рупія, а другого т.зв. новогвінейська марка.
Спочатку повсякденною грошовою одиницею Німецької Східної Африки були талер Марії Терезії та індійська рупія. У 1890 році до них додалася східноафриканська рупія, що дорівнює 64 пезам. Її монетний ряд був представлений такими різновидами:
Їхнє оформлення було наступним.
Аверс пези містив напис арабською мовою «Німецьке торгове товариство» та рік карбування за ісламським календарем, укладені в коло та обрамлені різноспрямованими декоративними гілками. На реверсі в такому ж колі зображався герб Німецької імперії, а по краю монетного гуртка йшла легенда DEUTSCH-OSTAFRIKANISCHE GESELLSCHAFT (Німецьке Східноафриканське суспільство). Матеріалом для карбування пези служила мідь.
На аверсі всіх різновидів рупії був звернений ліворуч профіль кайзера Вільгельма II з відповідним круговим написом, а на реверсі — стилізований щит із зображенням лева на тлі пальми і датою випуску монети, номінал і кругова легенда з тим самим написом, що і на зворотному боці. Матеріалом для її карбування служило срібло 917 проби.
Лицьову сторону обох грошових знаків оформлював гравер Еміль Вайганд, а зворотний — Отто Шульц.
Монети карбувалися у Берліні, проте з ними був пов'язаний важливий нюанс. Незважаючи на те, що ці грошові знаки містили державні атрибути, фактично їх випуск був приватною справою німецько-східноафриканського суспільства. Уряд не гарантував стабільність їхнього курсу та обмін на гроші метрополії. Можливо, саме з цієї причини німецька рупія повністю відповідала британській, яка також дорівнювала 64 пайс.
У 1902 році через різкі стрибки цін на дорогоцінні метали і невигідного обмінного курсу по відношенню до британських срібних монет суспільство відмовилося від карбування власних грошей, і нею зайнявся уряд. У результаті 1904 р. рупія стала десятковою, та її вартість прирівнялася до ста геллерам. Пези проіснували у повсякденному обороті до 1 квітня 1905 р., після чого було вилучено. У тому ж 1904 року індійська рупія втратила статус платіжного кошти. Талер Марії Терезії було заборонено використовувати ще раніше, 1896 року.
Геллери оформлялися в такий спосіб. Аверс містив зображення імператорської корони з двома стрічками, що виходять з-під неї в різні боки, рік карбування і напис DEUTSCH OSTAFRIKA («Німецька Східна Африка»). На монети в 5 і 20 гелерів 1916 випуску вона наносилася у вигляді абревіатури. На реверсі всіх різновидів вказувався номінал у цифровому виразі, обрамлений гілками. Матеріалом служили бронза та мідно-нікелевий сплав.
Зовнішній вигляд майже всіх нових рупій залишався таким самим, як і за часів Східноафриканського суспільства, за винятком п'ятнадцятирупійного грошового знаку, на якому знаходилися:
Матеріалом для випуску цього різновиду служило золото 750-ї проби, а решту номіналів рупії — срібло 917-ї.
До Першої світової війни карбування грошових знаків нового типу здійснювалося в Берліні (знак монетного двору А) та Гамбурзі (J). П'яти- і двадцятигелерові монети 1916 випуску виготовлялися в Таборі з використаних латунних і мідних гільз. Багато каталогів виділяють серед них різновиди за розташуванням літер, розмірами деталей малюнка та товщиною. Крім того, існують екземпляри, на яких досі можна побачити сліди від капсульних отворів та калібрувального обідка.
Після поразки Німецької імперії у Першій світовій війні та англо-бельгійській окупації колонії рупія ще кілька років використовувалася в її повсякденному побуті і в межах Танганьїки паралельно з іншими грошовими одиницями, поки в 1921 не була замінена на східноафриканський шилінг.
Як окрема колонія Німецька Нова Гвінея була утворена у 1885 році. Спочатку її території зверненні ходила золота марка метрополії, але у 1894 р. після тривалих переговорів уряд дозволило карбування місцевих грошей. Так, у північно-східній частині Нової Гвінеї та на прилеглих островах з'явилася нова валюта — новогвінейська марка.
За своїми характеристиками вона повністю відповідала золотій марці і була представлена номіналами в 1, 2 і 10 пфенігів і 1/2, 1, 2, 5, 10 і 20 марок. Оформлялися вони так.
На аверсі одно- та двопфенігових грошових знаків карбувалися номінал прописом у вигляді кругового напису та цифри, укладеної у коло з декоративних точок, та знак Берлінського монетного двору. На реверсі розміщувалися напис NEU-GUINEA COMPAGNIE («Новогвінейська компанія») та зображення двох перехрещених пальмових гілок. Лицьова сторона марки всіх різновидів містила позначення номіналу та рік випуску в обрамленні двох бамбукових гілок і розташований вище них напис NEU-GUINEA COMPAGNIE. На обороті розміщувалося зображення райського птаха.
Карбування перших семи різновидів здійснювалося лише 1894 р., матеріалом їм служили мідь і срібло 900-ї проби. Монети номіналом 10 і 20 марок, для яких використовувалося золото, були випущені лише в 1895 році. Тиражі всіх грошових знаків відрізнялися нечисленністю: максимальний (1 пфеніг) становив лише 500 тис. екземплярів, а мінімальний (20 марок) — 1500.
У 1899 році уряд колонії відмовився від подальшого карбування власних грошей, а у квітні 1911 року новогвінейська марка втратила статус платіжного засобу. Багато її екземплярів було переплавлено. Через три роки з початком Першої світової війни Німецьку Нову Гвінею окупувала Австралія, і 1915 р. на її території з'явилася нова грошова одиниця — австралійський фунт.
Загалом монети колоній та залежних територій Німеччини існували не більше трьох десятків років, проте за цей час вони встигли зайняти своє місце поряд із британськими та французькими аналогами та зберігають його досі — у музеях та колекціях. Ті, хто хотів би їх купити, можуть скористатися послугами нашого інтернет-магазину, який багато років займається продажем в Україні різних нумізматичних раритетів та сучасних зразків за цінами, доступними людям з різним рівнем достатку. Якщо з якоїсь причини вони не знайдуть те, що їм цікаво, ми рекомендуємо зв'язатися з нашим менеджером, який знаходиться в Києві. Наш асортимент постійно поповнюється новими грошовими знаками, і цілком можливо, що ми просто не встигли викласти на сайт монету, яку шукає наш відвідувач.