Лотерейні квитки СРСР

( 0 товарів )

Лотерейні квитки СРСР з'явилися далеко не відразу після Революції в Росії. Мало того, молода влада Рад на зорі свого становлення навіть заборонила будь-які розіграші. Після Жовтневої революції більшовики поставили на азартних іграх тавро патології, навіть заснувавши посаду комісара «боротьбі з алкоголізмом та азартом». Лотереї поряд з іншими азартними іграми були заборонені. За їхню організацію у складний революційний період могли навіть розстріляти. Але з появою багатьох соціальних труднощів (голод 1921 року, коли без їжі залишилося понад 90 млн осіб), лотереї були успішно реабілітовані урядом.

«Хто візьме квитків пачку, той отримає…»

В умовах планової економіки, коли ресурси не продавалися, а розподілялися центральною владою, уряд потребував не стільки грошей, стільки необхідності вилучення у населення частини готівки, щоб знизити тиск на постійно дефіцитний споживчий ринок. Тому гроші вирішили вилучати хитрістю, пропонуючи купити лотерейні квитки. Перші радянські лотереї називалися «Помгол» (допомога голодуючим), «Наслідгол» (наслідки голоду).

Але мало хто з радянських громадян, купуючи квитки, думав про голодуючих Поволжя. Усіх приваблювала невисока вартість лотерей та можливість виграти щось варте: велосипед, фотоапарат, швейну машинку і навіть автомобіль. Іншими словами, усі ті речі, які не можна було вільно придбати у магазині. Потрібно відзначити, що в період Ранніх Рад люди охоче купували лотерейні квитки тільки тому, що в країні була небачена досі інфляція, і ціни, як і паперові гроші, мало людей займали. Це пізніше, за брежнєвського «застою», продажем лотерей буде зайнятий кожен зарплатний касир, продавець, старший будинкових господарств та ін. І складно буде отримати заробітну плату або виграш без покупки ще одного лотерейного квитка, розіграш якого, до речі, може тривати за кілька місяців.

Загалом лотереї мали дві мети:

Отримання грошей у населення.
Підйом загального рівня культури та освіченості.

Ось чому в середині 20-х років радянські лотереї стали пропонувати як приз враження. Наприклад, переможець міг політати літаком над Москвою.

Крім лотерей, у 1922 році існували також гозайми, облігації яких після закінчення 20 років можна було обміняти на гроші та отримати відсотки. Забігаючи наперед, слід зазначити, що за Сталіна участь у позиках вважалося патріотичним обов'язком. Людей поголовно змушували щороку «підписуватись на позику» у розмірі місячного окладу, партійних працівників та офіцерів — двох. Ця ситуація породила відомий жарт Черчілля про те, що в СРСР «все, що можна, можна обов'язково».

Осоавіахім та ДОСААФ

У 30-ті роки спостерігалося стрімке падіння рубля. Тоді влада визнала блюзнірством витрати грошей на туризм в інших країнах. Як призи за виграш у лотереї пропонували подорож рідною країною.

З довоєнних наймасовішими були лотереї Осоавіахіма (попередника ДТСААФу). Вони мали велику популярність у населення. Досить сказати, що тираж квитків зріс з 2 млн. у Першій Всесоюзній авіаційній лотереї 1926 року до 75 млн. у 15-й лотереї Осоавіахіма 1924 року.

З 1941 року було ухвалено рішення про проведення грошово-речової лотереї під гаслом «Все для фронту, все для розгрому ворога, все для Перемоги!». Чотири тиражі державної лотереї допомогли зібрати певну суму військовим заводам, а щасливі переможці змогли отримати необхідні у побуті речі: мило, калоші та ін.

Післявоєнний період

З 1946 по 1955 р. у СРСР лотереї не проводились. 1956 року у зв'язку з підготовкою до Всесоюзного фестивалю молоді ідею з придбанням квитків було відновлено. Призи пов'язані з дефіцитними товарами: пральними машинками, телевізорами, магнітофонами, автомобілями. Саме в цей час лотереї стали офіційно відраховувати частину прибутку до держбюджету.

Останні десятиліття існування СРСР стандартна ціна квитка становила 50 копійок. На виплату виграшу йшло приблизно від четвертої частини до половини із суми зібраних коштів. Ті, кому випадала щаслива серія, а не номер, могли отримати приз в 1 рубль.

Яких тільки лотерейних квитків не було за СРСР. Це були Всесоюзні, республіканські лотереї: товариства друзів радіо, Спортлото, Червоного хреста, товариства борців з алкоголізмом, «Геть неписьменність», солідарності журналістів, «Сплін», Міністерства шляхів сполучення, профспілок, фонду культури, географічного товариства та ін. Найчастіше лотерейні квитки СРСР були короткостроковими, але зустрічалися й ті, де можна було на місці (миттєві) перевірити свої номери.

За часів Горбачова уряд обміняв залишок облігацій на готівку за номіналом з урахуванням фінансової реформи 1961 року. Ні розіграшів, ні індексації відповідно до цін, що сталися за 30 років, не проводилося.

Через 5 років після закінчення Другої світової та до розпаду СРСР Всесоюзні розіграші проводились регулярно. Щомісяця проводилися лотереї, де як приз виступали суми від 1 рубля до авто «Жигулі», «Москвич». Самі квитки коштували копійки та дозволяли взяти участь у лотереї ДОСААФ та виграти «Волгу», яку купити на той час було дуже проблематично.

1970 року з'явився числовий розіграш «Спортлото 6 з 49». Він став неймовірно популярним, і в рекордний час було розкуплено 1,5 млн. екз. Популярність «Спортлото» визначалася тим, що людина могла самостійно обирати комбінації цифр, а не купувати квитки з уже надрукованими на них числами, як це робилося раніше. 20 років тривало це "жеребкування", і за цей час "Спортлото" принесло 500 млрд рублів до держбюджету. А скільки стадіонів, спортивних комплексів, громадських приміщень було збудовано на ці гроші! Що вже казати, якщо Олімпіаду «Москва-80» частково було проведено на ці кошти. Багато людей із пристрастю намагалися вирахувати «систему» цієї гри та витрачали на неї чималі гроші.

З'являється також лотерея «Спринт», де можна було не чекати на результати тиражу, а моментально рубом монети стерти захисний шар і дізнатися, чи виграшний квиток.

Радянська лотерея у наші дні

Сьогодні лотерейні квитки СРСР, що збереглися, — історія, ностальгія за минулим і антикваріат. Цінність таких речей можна розглядати з кількох сторін: як об'єкт колекціонування, і тоді до уваги беруться стан квитка, рік, порядковий номер та серія, назва та інше; і як предмет з минулого, з яким асоціюються багато речей з дитинства, юності. Щодо цього якийсь непоказний потертий лотерейний квиток може бути безцінним.

Сайт «Монітекс» дозволяє торкнутися історії тієї країни, яка викликала різні почуття у людей, народжених при СРСР або знають про цей період історії за книгами та оповіданнями. Наш інтернет-магазин є одним із найбільших в Україні антикварних ресурсів та представлений широким асортиментом товарів, кожен з яких перевірений на справжність найкращими фахівцями Києва. Збережіть для себе «шматочок» радянської історії у вигляді невеликого лотерейного квитка — дивишся, і вам пощастить!

Статті, які можуть бути вам корисні:

Рейтинг 0.0

0 відгуків