Дуже популярним є твердження, що Київська Русь стала однією з останніх державних утворень середньовічної Європи, де було створено власну грошову систему, і пізніше у цьому плані була лише Литва. У радянську епоху існувала навіть думка, що через відсутність родовищ срібла та золота Київська Русь зовсім не мала своїх грошей і користувалася чужими – арабськими, візантійськими та західноєвропейськими. Однак, це зовсім не так. Іноземні монети становили значну частину давньоруського грошового обігу, яке, до речі, почало складатися ще на рубежі VIII – IX століть, але, крім них, у Київській Русі існували й власні грошові знаки.

Вони з'явилися наприкінці Х століття за князя Володимира, трохи молодшого за польські монети, анітрохи не поступаються віком скандинавським та ірландським грошам, є ровесниками грошових одиниць Священної Римської імперії. Їхнє карбування тривало відносно недовго і закінчилося із загибеллю держави під час монголо-татарської навали, проте вони вплинули на все московське монетне виробництво до реформ Петра I.

Короткий опис

На сьогоднішній день відомі такі види монет Київської Русі:

1. Златник князя Володимира, датований рубежем X – XI ст. та оформлений за візантійським зразком. На одному боці зображені князь з ореолом навколо голови (подібність до німби), стилізований хрест і тризуб. На іншому викарбувано Ісуса Христа. Зображення звернені обличчям до глядача та обрамлені відповідними написами. Златник Володимира є прикладом т.з. представницької монети, яка використовувалася не для повсякденного обігу та взаєморозрахунків, а для демонстрації достатку (у державному масштабі – самодостатності усієї держави) і, швидше за все, як аналог медалі чи подібного заохочення. Очевидно, звідси бере свій початок вислів «подивиться, як рублем обдарує», як, власне, і сама практика нагородження когось золотими рублями, яка в наші дні трансформувалася у приємні для кожного преміальні до щомісячної зарплати.

2. Срібник. Випускався за князів Володимира, Ярослава, Святополка та Олега Святославовича, тобто, протягом усього XI століття. Має такі різновиди:

із зображенням князя та Ісуса Христа (вже згадуваний візантійський тип оформлення);
з князем та тризубцем;
зі святим Георгієм та тризубом. Цей тип оформлення відноситься до правління Ярослава Мудрого;
з архангелом Михайлом та написом «Господи, допоможи Михайлу». Тип оформлення характерний для грошових знаків Олега Святославовича, датованих приблизно 1083 – 1094 рр.

Вважається, що срібник був не лише представницькою монетою, а й повноцінним засобом взаєморозрахунків. Багато екземплярів з тих, що знайдені у скарбах та похованнях на території України, Білорусі, Росії, Прибалтики та навіть у деяких країнах Європи, мають сліди повсякденного звернення. Щоправда, згодом статус повсякденного грошового знаку був ним, мабуть, загублений.

3. Гривня, що являла собою шестикутний або плоский срібний злиток. З'явилася на початку XI ст. і стала основним засобом взаєморозрахунків у т.з. безмонетний період, коли на Русі майже повністю були відсутні гроші. Існують три різновиди гривні: київська, новгородська та чернігівська. Вони відрізняються один від одного вагою та розмірами.

З Київською Руссю пов'язаний також цілий ряд термінів, що довгий час дослідників дивували: куна, ногата, різана, векша (вона ж вевериця). У Новгороді, крім них, використовувалися такі слова, як мортка, четвертець та лобець. Довгий час вважалося, що це назви і є позначення давньоруських грошей. Проте пізніша більшість учених зійшлася на думці, що цими словами іменували всі іноземні монети, гривні та їх частини, що існували в Київській Русі. Терміни златник і срібник у застосуванні до давньоруських грошових знаків з'явилися у науковому та нумізматичному побуті порівняно недавно. Вони спираються на метал виготовлення, причому вчені визнають, що у X – XI століттях вони могли називатися зовсім інакше. До речі, майже загальноприйнятою є думка, що матеріалом для них в основному служили якраз арабські, візантійські та західноєвропейські гроші.

Крім власних грошових знаків Київської Русі відомі також наслідування іноземних монет, наприклад золотоординських.

Продаж

Можна лише припускати, що у Київської Русі було випущено своїх монет. Досі знаходять поодинокі екземпляри та скарби, які суттєво коригують сучасне уявлення про давньоруську грошову систему та роль у ній вітчизняних грошових знаків, особливо в порівнянні з іноземними монетами. Цілком можливо, що в майбутньому дослідників чекає ще чимало сюрпризів, подібних до виявлення скарбу з тридцяти двох срібників на Житомирщині в серпні 2020 року. Можна сподіватися, що давньоруська нумізматика поповниться новими унікальними екземплярами.

Вже зараз за своєю вартістю монети Київської Русі належать до найдорожчих грошових знаків світу. Звичайно, навряд чи якийсь нумізмат відмовиться від придбання їх для своєї колекції. Наш інтернет-магазин завжди готовий надати таку можливість. Ми вже багато років займаємось продажем різноманітних предметів колекціонування за найдоступнішими цінами в Україні та постійно поповнюємо асортимент. Всі наявні грошові знаки представлені на фото. Якщо при відвідуванні нашого магазину ви не зуміли знайти якусь монету Київської Русі, яку хотіли б купити, звертайтесь до менеджера, що знаходиться у Києві. Він уточнить інформацію щодо наявності. Зв'язатися з ним можна будь-яким зручним для себе способом із зазначених на сайті.

Монети Київської Русі