Золоті монети Бельгії мають репутацію найпоширеніших монет Європи. Можливо, свою роль зіграло те, що ця країна входила в перший валютний союз, створений ще в 1865 р., або ж справа і справді полягає в рекордному за мірками XIX століття тиражі золотої двадцятифранкової монети короля Леопольда II (фахівці оцінюють його в цілому 28 млн екз.). Однак вони дійсно мають постійний попит.
Каталог бельгійських золотих монет налічує близько сотні найменувань, і їхня кількість зростає з кожним роком. Здебільшого, звичайно ж, це пам'ятні євро, на випуск яких Бельгія має право як член ЄС, однак у нумізматичному каталозі є місце і бельгійському франку. І можете нам повірити, що серед них є дуже цікаві екземпляри і окрім уже згадуваних двадцяти франків.
Власна грошова одиниця під назвою «бельгійський франк» з'явилася Бельгії в 1830 р., проте мало хто знає, що золоті монети були частиною її повсякденного обороту поруч із банкнотами. Навіть у ті часи рідко в якій країні можна було побачити повсякденні монети з чистого золота, і вже одне це змушує уважно придивитися до бельгійських раритетів, що дійшли до наших днів. Однак на цьому цікаві нюанси не закінчуються.
Бельгійський франк ділився на сто сантимів. У монетному вираженні карбувалися 25 і 50 сантимів і 1, 5, 10, 20 і 50 франків, проте поряд з ними випускалися й інші номінали – наприклад:
В останньому випадку вони мали пам'ятний характер. Так, зразок 1880 р. було надруковано на честь п'ятдесятиліття утворення бельгійської держави. І пам'ятні, і повсякденні монети звертали він увагу своїм оформленням. На них розташовувалися не лише герб держави, профільні портрети його королів та номінал, а й різноманітні алегоричні зображення.
Така велика кількість золотих монет, особливо характерна для правління короля Леопольда II (1865-1909), пояснюється досить просто. У цей період Бельгія поповнила список європейських країн-колонізаторів. Її заморським придбанням стала багата каучуком та слоновою кісткою територія сучасної африканської держави Конго. Реалізація цих багатств на міжнародних ринках здійснювалася за золото, при цьому на конголезців, які їх видобували заради процвітання європейської метрополії, майже нічого не витрачалося. Невипадково тоді Леопольд II вважався чи не найбагатшою людиною Європи, а Бельгія – однією з найбагатших країн.
У 1882 р. в її межах востаннє була випущена в ужиток двадцятифранкова монета, після чого карбування власних грошей припинилося на довгі роки. Пояснюється це тим, що в рамках членства країни в Латинському валютному союзі її заполонили французькі франки, які мали ту саму платіжну силу, як і бельгійські. Держава не потребувала випускати власну монету хоча б для того, щоб не викликати її надлишок. Карбування відновилося лише в 1911 році за нового короля Альберта I і лише тому, що Латинський валютний союз на той час дав серйозну тріщину.
Примітним є також останній передвоєнний випуск бельгійських золотих франків тиражем 250 тис. примірників, на яких можна бачити профільне зображення Альберта I у військовій формі. Існує легенда, ніби король, знаючи про те, що сусідня Німеччина готується до війни, наказав здійснити карбування найпопулярнішого номіналу з таким зображенням для того, щоб показати нації готовність зустріти ворога у всеозброєнні і заодно закликати бельгійців до згуртування перед небезпекою, що насувається. >
Це було тим більше актуально для країни, що від початку її незалежності між франкомовними та голландською мовою бельгійцями існувала напруженість у відносинах, викликана ставленням бельгійського уряду до мови Нідерландів. І хоча цю напруженість намагалися згладити, починаючи з другої половини XIX століття – так, багато монет мали написи тільки нідерландською мовою – бельгійське суспільство не позбулося її повною мірою досі.
Крім десяти- і двадцятифранкового повсякденного номіналу, були також надруковані невеликим тиражем стофранкові монети, що мали пам'ятний характер. Однак початок Першої світової війни поклав кінець використанню золота для виготовлення повсякденних та пам'ятних монетних зразків. І лише в 80-х роках ХХ століття золото знову почало повертатися в обіг, але вже виключно як матеріал для виготовлення пам'ятних та ювілейних грошових знаків.
До 1999 року це були екю (відомий номінал в 10, 20, 25, 50 і 100, привабливий своїм дизайном), потім - монети номіналом 5 тис. франків 1999, 2000 і 2001 рр. випуску, а з 2002 року розпочався розквіт бельгійського євро. Крім пам'ятних двох євро, що випускаються щорічно, присвячених найрізноманітнішим подіям, що відбуваються у світі і в самій Бельгії, відомі також екземпляри номіналом в:
Всі ці монети привертають до себе увагу з першого погляду оригінальним сучасним дизайном, тож, мабуть, не дуже далекі від істини ті, хто називає їх найпопулярнішими монетами Європи. Що ж до бельгійського франка, то достатньо навести лише один факт: ціна на сорок франків часів короля Леопольда Першого може досягати в Україні півмільйона гривень. Та й сучасні бельгійські євро хоч і не мають поки такої надхмарної вартості, все ж таки коштують чимало.
Наш сайт, що займається скуповуванням різних монетних реліквій, з великим задоволенням придбає у вас будь-яку золоту бельгійську монету, попередньо провівши безкоштовну оцінку. Зрештою, Європа з кожним роком стає до нас дедалі ближче, а це означає, що бельгійські золоті раритети можуть потрапити до вас у руки навіть під час звичайної туристичної поїздки.