Дулівський порцеляна означає для Росії те саме, що ліможський — для Франції, копенгагенський — для Данії або аугартенський — для Австрії. Фабрика, заснована в 1832 році на пустці Дулєво купцем Т. Я. Кузнєцовим, вихідцем із селян, людиною, яку в Америці напевно прозвали б self-made people, вже через двадцять років свого існування стала одним із провідних російських фарфоровиробників.
Хоч би які вироби вона виготовляла — дешеві й скромно розписані для селян, середні ціни для робітників, яскраво й багато оформлені для купецтва чи стилізовані під захід для аристократії — вони завжди відрізнялися найвищою якістю. Про те, якою любов'ю дулевський фарфор користувався в народі, красномовно говорить наступне: тільки його розпис ласкаво називали «агашкою» на ім'я однієї з працівниць підприємства Агафії Кустарьової, чиї характерні візерунки були особливо виразними.
Радянський період у багатій історії заводу пов'язаний не лише з оновленням стилістики його виробів у порівнянні з дореволюційною, а й зі збагаченням творчості дулівських майстрів роботами у формі дрібної пластики. Багато фахівців з антикваріату стверджують, що ці статуетки можна закохатися чи не з першого погляду. Навряд чи вони далекі від істини, оскільки поєднанням зовнішньої елегантності, краси, витонченості та глибини опрацювання персонажів чи композиційної побудови можна милуватися та захоплюватися нескінченно.
Невипадково ці роботи двічі — у 1937 та 1958 роках — отримували Велику золоту медаль паризької та брюссельської виставок, а 1976 р. весь завод за видатні досягнення у фарфоровій галузі нагороджено орденом Леніна. Практично будь-яка, навіть сама незначна на вигляд статуетка, народжена в його майстернях, може бути підтвердженням правильності такої високої оцінки, і в наші дні переконатися в цьому може кожен, хто захоче купити їх в інтернет-магазині «Монітекс».
Тематика статуеток нічим не відрізняється від тієї, що розроблялася інших фарфорових виробництвах Радянського Союзу. Як у Баранівці та Городниці, Ломоносові та Києві, Ризі та Коростені, на Дулівському заводі виготовляли декоративну скульптуру, присвячену:
1. Персонажам народних та літературних казок («Оленка з козенятком», «Викрадення Іванушки», «Господиня Мідної гори», «Лель і Снігуронька», «Малахітова скринька», «Дари господині Мідної гори», «Іванушка з Жар-птахом») і т.д.).
2. Танцювальна культура народів СРСР і всього світу. Ця категорія настільки велика, що цей напрямок можна назвати одним з основних у творчості дулівських майстрів, а сюжетне різноманіття фарфорових статуеток може вразити будь-яку уяву. Чого варті хоча б «Танець дружби», «Фестиваль», «Уйгурський танець», «Татарський танець», «Танцюючі таджики», «Танцююча узбечка», «Мексиканський танець», «Лезгінка», «Лебідко». Такі статуетки не тільки відповідали естетичним запитам, але й мали розвиваюче значення, долучаючи своїх володарів до національних культурних традицій різних народів та знайомлячи їх із прекрасним.
3. Дитинству, юності та їх образам. Як приклади можна назвати такі фігурки, як «Хлопчик зі шпаківнею», «Хлопчик з колом», «Пастушок», «Перший бал», «Мрійник» тощо.
4. Жанрово-побутових ситуацій і сценок, начебто підглянутим у сучасності та зображеним у декоративній скульптурі. Серед таких робіт насамперед варто назвати «Голосування», «Східний базар», «Розмова в пустелі», «На Північ», «Лист із цілини» тощо.
5. Російській історії — наприклад, Мініну та Пожарському чи адміралу Ушакову — і радянській епосі та її атмосфері. У цій категорії можна зустріти дуже цікаві статуетки, що зберегли дух і цінності часу, що минув. У цьому контексті примітні, наприклад, робота А. Сотнікова «Сталін на прогулянці», скринька М. Малишевої «Україна, Росія, Білорусь» та багато інших.
6. Діячам радянської культури та образам, які вони втілили у своїй творчості. Говорячи про цю категорію, насамперед слід згадати такі декоративні скульптури, як «Ромео та Джульєтта» (Г. Уланова та Ю. Жданов) та «М. Плісецька у ролі Кармен».
7. Тваринному світу. Цікаво відзначити, що у низці робіт цієї тематики птахи і звірі хіба що наділяються людськими рисами, що надає їм подібність із персонажами фольклорних казок. Іноді, як у серії «Східний календар», ці зображення пронизані гумором.
Звісно, перерахованими категоріями не можна вичерпати повною мірою все розмаїття творчості заводських художників-порцелянок. Ряд старих статуеток їх авторства знаходиться поза тематичними напрямками (напр., «Дружина письменника О. Толстого» роботи О. Бржезицької) або належать одразу декільком, проте така багатогранність лише вигідно виділяє ці роботи серед інших, не менш гідних виробів дрібної дулівської пластики. /p>
Однією з особливостей статуеток Дулівського фарфорового заводу є те, що їх можна легко впізнати серед сотень інших, не менш яскравих і самобутніх декоративних скульптур, створених на інших підприємствах цієї галузі. Тільки цим роботам властиве органічне поєднання російської національної стилістики з ідеями мінімалізму, вираженими ще й стриманими засобами, але при цьому не втративши своєї емоційної насиченості.
Свого часу ці особливості забезпечили дрібній пластиці Дулівського заводу неймовірну популярність на міжнародних виставках, вони ж донині продовжують привертати до себе увагу любителів прекрасного. А імена фарфористів А. Бржезицької, Н. Малишевої, О. Сотнікова, Є. Гатилової, П. Кожина, Н. Данько, О. Богданової та багатьох інших лише підвищують цінність їх робіт і, відповідно, вартість в очах тих, що працювали на підприємстві. хто цікавиться старовинними статуетками та радянським антикваріатом.
Інтернет-магазин «Монітекс», що займається продажем предметів колекціонування, завжди готовий запропонувати кожному відвідувачу свій каталог, що постійно оновлюється, в якому він зможе знайти не тільки вироби Дулівського фарфорового заводу, а й те, що йому до душі. Наш офіс знаходиться у Києві, зв'язатися з нами можна будь-яким зручним способом.