За одними лише письмовими джерелами історія іранської державності охоплює понад п'ять тисяч років, а отже, Іран стоїть в одному ряду з такими цивілізаціями, як єгипетська, месопотамська, китайська та давньогрецька. Перша держава на його території (Елам) виникла ще в ІІІ тис. до н. Воно проіснувало до середини VI ст. до н. е. і після завоювання Дарієм I (правив у 522–486 рр. до н. е.) поряд із Мідією, ще однією іранською державою цього часу, увійшло до складу Першої Перської Імперії, відомої також як держава Ахеменідів. До цього періоду належить поява перших монет Ірану – дариків, названих так на ім'я Дарія. Вони карбувалися з високопробного золота, містили лише 3% домішок, завдяки чому на кілька століть стали основними грошима у торговому світі.
Оформлення дариків виглядало так: аверс містив зображення царя в образі уклінного лучника, а реверс - грубо викарбуваний прямокутник. Ні написів, ні дат на монетах не було, через що в наші дні їхнє точне датування неможливе.
Крім дариків, карбування яких була царською прерогативою, в державі Ахеменідів випускалися срібні сиклі (шиглу) і дрібніші мідяки під різними назвами, причому право їх випуску мали не тільки перські сатрапи, а й автономні міста і залежні царі. З розпадом Першої Імперії у IV столітті до зв. е. всі вони зникли з повсякденного обороту, проте їхнє існування стало першою цеглиною, на якій згодом виросла іранська нумізматика.
Після загибелі держави Ахеменідів на території Ірану існувало ще близько півтора десятка різних державних утворень:
Так само калейдоскопічним було і грошове звернення Ірану. Ще до арабського вторгнення на його території перебувало безліч золотих, срібних і мідних монет, що карбувалися спочатку за грецьким, а потім і за римським стандартом і були наслідування драхм і солідів. Подекуди, наприклад, у Парфянському царстві та державі Сасанідів, вони і називалися так само. Найчастіше ці грошові знаки містили зображення правлячого царя або ув'язнені різні фігури, такі як сасанідські драхми. На останніх також можна бачити зображення півмісяця та зірки, які пізніше стали одними із символів ісламського світу.
Нечисленні написи, що дозволяють приблизно датувати ряд давньоіранських монет, що дійшли до наших днів, виконувались спотвореною грецькою мовою, що зазнала впливу мови народів, що населяли древній Іран. Однак їхня остаточна ідентифікація утруднена не лише перекладом таких написів, а й їхньою частою відсутністю, через що часом не можна точно визначити, хто ж на них зображений. Крім того, значна частина іранських грошових знаків представлена грошима, які надходили як податки, що стягуються в різних куточках тих імперій, що існували на території Ірану.
Після завоювання арабами Ірану його грошовими одиницями стали золотий динар та срібний дирхем, причому їхня історія дуже цікава. Спочатку в Арабському халіфаті одночасно існували дві грошові системи - сасанідська та візантійська, заснована на номісмі. Саме її почали називати динаром, а драхму Сасанідів – дирхемом. Перші власні грошові знаки халіфату з такими назвами, за твердженням деяких арабських середньовічних істориків, з'явилися за засновника династії Омейядів Муавії I (603–680, правил з 661 р.). Вони містили його зображення на повний зріст із мечем на поясі. Однак повноцінна самостійна грошова система була створена халіф Абд-аль-Маліком (646-705, правил з 685 р.). Аверс його динарів, вперше викарбуваних в 695 р., мав таке саме оформлення, як і в грошових одиниць Муавії I, тільки халіф, що тільки зображувався на них, тримав ще й трихвосту батіг. Його портрет оздоблювався знаменитою мусульманською шахадою, в якій Аллах визнавався єдиним Богом, а Мухаммед – його пророком. На реверсі грошових знаків зображувався деформований хрест на триступінчастому піднесенні та напис із зазначенням року карбування. Оформлення ж дирхемів було сасанидским традиціям.
Вже наступного (696) року випускалися монети нового типу номіналом 1, ½ і 1/3 динара, де замість зображень халіфа була цитата з Корану. Наприкінці VIII століття при халіфі аль-Махді (744-785) на дензнаках вперше з'явився напис з ім'ям правителя халіфату. Спочатку будучи епізодичною, згодом вона стала обов'язковим елементом оформлення, причому могла містити не тільки імена халіфів, а й їхні титули та лакаби, куні дружин, а також імена та лакаби їхніх спадкоємців, намісників або правителів тих держав, на які в Х столітті став розпадатися Арабський халіфат.
Подібне оформлення мали срібні дирхеми та мідні фельси Саманідів (875-999), які використовувалися у всій Центральній Азії, а також динари Ганзевідів (977-1186). Проте вже на монетах Сельджуцької імперії, поряд з написами, можна було побачити зображення лева та сонця, які згодом стали одними із символів Ірану. Втім, спочатку це було винятком, оскільки вже динари держави Хорезмшахов мали той самий вигляд, що й досельджукські гроші.
Крім динарів, які карбувалися практично в усі періоди іранської історії, відомі також газбейги, шахи і аббасі Сефевідів, що існували в XVII-VIII століттях, були аналогами і позначали динари великих достоїнств. У 1798 р. в Ірані, що в той час називався Персією, вперше з'явився ріал як аналог монети номіналом 1250 динарів.
У 1825 р. грошовою одиницею Ірану став перський туман, що дорівнював десяти тисячам динарів. Почалося формування нового монетного ряду, куди в результаті до кінця XIX століття увійшли чотири структурні одиниці:
Їхнє оформлення являло собою суміш зовнішнього вигляду чи не всіх грошових знаків, які існували в Ірані з часів Арабського халіфату, і містило цілу низку нових елементів. Так, на них можна було побачити:
Багато зображень додатково обрамлялися орнаментом у вигляді квіткових бутонів. Згодом він, поряд із лавровим вінком, став бути присутнім на іранських монетах майже постійно.
При шаху Мозафереддіне (1853-1907, правил з 1896 р.) фалуші були замінені шахами, номінали менше 50 динарів, а також 1/8, ½ і 1 кран вилучені з обороту, а замість них введені в обіг грошові знаки великих до. Загалом монетний ряд туману налічував одинадцять різновидів, для яких використовувалося оформлення двох типів: портретного та із зображенням лева, сонця та корони над ними. За наступного правителя (Мохаммад Алі-шаху) їх кількість скоротилася до дев'яти і залишилася такою і за правління Ахмад-шаху. Оформлення монет не змінилося.
У 1925 році династія Каджаров була повалена, і престол зайняв прем'єр-міністр Реза-хан, який взяв ім'я Пехлеві. З наступного року почалося карбування оновленого монетного набору перського туману, куди у результаті увійшло десять різновидів: 50, 100, 500, 1000, 2000, 5000 динарів, ¼ крана і 1, 2 і 5 пахлави. Для них використовувалися ті ж два типи оформлення з левом, сонцем і короною та з портретом правителя, що й за часів династії останніх каджарських шахів. Різниця була лише в тому, що іноді ці зображення були присутніми на одній і тій же монеті, наприклад, на 500, 1000, 2000 і 5000 динарах 1927-1929 років. Матеріалом для карбування перших двох молодших різновидів служив мідно-нікелевий сплав, для решти – срібло та золото 900-ої проби.
У 1932 р. перський туман був знову замінений іранським ріалом, який вже був не позначенням грошової знаки певного номіналу, а повноцінною валютою, що дорівнює ста динарам. Всі випущені до кінця ХХ століття в його рамках монети можна об'єднати у три великі групи: nbsp;
Їхнє оформлення було таким, як і в попередніх грошових знаків, тільки додалося позначення номіналу арабськими цифрами. Він вказувався в поєднанні із зображенням лева та сонця окремо на аверсі або (у тому випадку, якщо на лицьовій стороні знаходився профіль правлячого шаха, як при Мохаммеді Реза Пехлеві) – на реверсі. Після 1979 р. портретний тип оформлення вже не використовувався, проте його замінили написи, які можна побачити на аверсі.
Окремо варто згадати про різновид номіналом 50 ріалів 1980–1991 рр., на якому зображені карта Ірану та нафтові вишки Перської затоки.
Матеріалом для грошових знаків цього періоду по черзі служили чиста та алюмінієва бронза, мідь, сталь з латунним покриттям, срібло 830-й, 828-й та 600-й проб, мідно-нікелевий сплав і золото 900-ї проби, з якого карбувалися пахви. /p>
З 1992 року монетний ряд іранської валюти знову почав оновлюватися: вилучалися одні різновиди, вводилися інші, більші. Загалом з того часу до теперішнього дня він налічує вісім номіналів: 1, 5, 10, 50, 100, 250, 500 та 1000 ріалів. Карбування перших трьох закінчилося ще 1999 року, і сьогодні вони фактично не беруть участь у повсякденному обігу.
Кожна іранська «вжиток» має індивідуальне оформлення. Окрім позначення номінальної вартості, напису з назвою держави та дати випуску за хіджром, на них можна бачити зображення:
Матеріалами для карбування є латунь, алюмінієва бронза, мідно-нікелевий сплав і недорогоцінний біметал у різних поєднаннях.
На окрему згадку заслуговують інвестиційні монети Ірану Бахар-е-азаді («Весна свободи»), які мають безпрецедентне повсякденне ходіння. Вперше вони з'явилися після Ісламської революції 1979 р., на честь якої так і названі, і відтоді використовуються як:
Матеріалом для них завжди служить золото 900 проби.
Перші пам'ятні іранські грошові знаки побачили світ ще 1876 року, коли Каджари святкували сторіччя перебування на перському престолі. Наступне звернення до цієї категорії відбулося в 1926 р., ознаменувавшись випуском монети номіналом 1 туман, присвяченої святу Навруз, що знаменує прихід весни. Потім у їхній історії знову настала тривала перерва, і лише в 70-х роках відновилося карбування цих різновидів.
На сьогодні випущено кілька десятків пам'ятних іранських монет на теми, оригінальність яких може здивувати навіть досвідченого колекціонера. Чого варті, наприклад, грошові знаки, присвячені:
Крім них, пам'ятна іранська нумізматика представлена монетами на більш звичні сюжети, наприклад, релігійні та народні свята, річниці Ісламської революції тощо. На жаль, їхній випуск – рідкісне явище, тому можна сказати, що іранська пам'ятна нумізматика ще перебуває у початковій стадії свого розвитку.
Деякі арабські джерела стверджують, що дарик зовсім не був першою іранською монетою, що він карбувався ще за Кіра II Великого, який правив у 559–530 рр. . до нашої ери. Як би там не було, безсумнівно одне: багато століть Іран грав ключову роль на Сході і вплинув не тільки на історію інших держав, а й на їхні грошові системи. Його монети цінуються так само високо, як античні європейські та китайські грошові знаки. Наш інтернет-магазин, який знаходиться у Києві, завжди радий допомогти у покупці всім, кого вони цікавлять. Вже багато років ми займаємося продажем різних предметів колекціонування в Україні за найдоступнішими цінами. Наш асортимент постійно оновлюється, проте ми не завжди встигаємо викласти на сайт нові надходження. Тому, якщо ви при відвідинах нашого магазину не зуміли знайти якусь монету Ірану, яку хотіли б купити, наш менеджер завжди готовий уточнити інформацію про її наявність, а також розповість про умови викупу та доставки. Зв'язатися з ним можна будь-яким зручним способом.