Як і інших країнах світу, основний масив італійської нумізматики становлять срібні монети. Це не дивно. До початку хрестових походів срібло було практично єдиним доступним металом для карбування «вжитків», та й його покладів у Європі набагато більше, ніж золотих запасів. У випадку з Італією кількість та різноманітність срібних монет пояснюється ще й тим, що на її території аж до XIX століття знаходилося чимало різних державних утворень, кожна з яких чеканила свої гроші. Таким чином, монети Італії зі срібла – це щось більше, ніж просто предмети, що колись ходили у повсякденному обігу.

Середньовічні грошові знаки

Перші міста-держави Італії виникли у XII столітті під час їхньої боротьби зі Священною Римською імперією, до складу якої вона входила з другої половини Х століття. До цього часу, а точніше, до 1172 року, відноситься поява гросо, що став першою італійською срібною монетою. Відкарбована в Генуї, вже незабаром вона поширилася в інших північноіталійських містах, а в XIII ст. стала одним з основних грошових знаків Середземномор'я. Хоча значення гросо згодом знизилося, вони проіснували до XVIII століття.

Принцип їхнього оформлення був єдиним. Вони містили як основні елементи релігійну символіку і різні зображення. Найчастіше це були покровителі того чи іншого міста. Наприклад, у Мілані наносилося зображення святого Амвросія, завдяки чому гроссо називався «амброзіно», а в Мерано з 1258 по 1295 р. – орел, через що монета називалася «адлергрошен», «аквіліно». Існувала кілька різновидів, одна з яких, випущена у Венеції в 1202 під назвою «матапан», стала прообразом золотого дуката. Гроссо вплинув на сучасну йому грошову систему Італії, що за його зразком оформлялися навіть ті грошові знаки, які відрізнялися від нього за вагою або дорівнювали за своєю вартістю не денаріям, а іншим розмінним одиницям, наприклад, сольдо. До таких, зокрема, належали:

джуліо Папської області (1508 – 1817), штемпелі для яких робив Бенвенуто Челліні;
джустина Венеціанської республіки;
ансельміно Мантуї (кінець XVI – початок XVII ст.).

Окрім гросо, у обігу ходили також такі монети зі срібла:

дукале, або срібний дукат, який іноді називається «першим». Існував на Сицилії з 1140 року. Спочатку носив пам'ятний характер, оскільки був випущений на честь обдарування короля Рожера II титулу «герцог Апулії» і визнання папством Сицилійського королівства, потім став «вжитком»;
тарі. Південноіталійська золота монета відома з Х ст., проте наприкінці XIII ст. за сицилійського короля Педро I (1282 – 1285) для її випуску почали використовувати срібло. Основним зображенням був коронований орел. З 1530 р. тарі стали грошовою одиницею як Південної Італії, включаючи Сицилію, а й Мальтійського ордену. В останній якості вони існують досі, а на Сицилії їх випуск припинився ще в 1799;
срібний карлино, відомий з 1303 р. в Неаполі як наслідування турського гроша. Залишався грошовою одиницею міста (згодом і Неаполітанського королівства) до 1813 року. Породив чимало наслідувань (джильято, альфонсино, коронато тощо);
Каттріно. Період існування – XIV – XIX ст., найбільшого поширення набув у Папській області, Болоньї, Венеції та Флоренції;
меццаніне. У Венеції 1329 - 1413 р.р. під цими назвами відомий номінал у півгроссо, потім – у півсольдо;
ліра трон, або трон. Дензнак Венеції, названий так на ім'я 68 дожа Ніколо Троно (1399 – 1473), за правління якого почав карбуватися. Випускався лише два роки, потім був відновлений під назвою «моченіго», проіснував до 1575 року. Став зразком для інших срібних італійських монет на той час, зокрема, для тестону. Саме на ньому вперше в Італії було випробувано такий тип оформлення, при якому аверс дензнака містив портрет правителя міста чи області. Відомі різновиди в ½, 1/5, 1/8 та 1/10 сечоніго під загальною назвою «марчелло»;
тестон. З'явився в Мілані в 1474, згодом поширився в інших італійських державах, включаючи Папську область. У різні роки карбували три його різновиди: 2, 3 та 4 тестони. Проіснував до 1796;
дукатон. Це ще один міланський грошовий знак зі срібла, відомий з 1551 р. Крім Мілана, набув поширення в кількох містах і областях Італії. Існував до наполеонівських воєн. Містив зображення імператора Священної Римської імперії та орла над земною кулею, пізніше – гербового щита. Також цим словом іноді називали джустину та венеціанський срібний дукат;
грано – дензнак Королівства обох Сицилій у 1816 – 1861 роках. та Неаполя з другої половини XVI століття до середини XIX ст (1859 р.);
сардинська ліра. Існувала в 1816 - 1861 рр.. на території Сардинії. Була представлена різновидами в 50 чентезімо, 1, 2 та 5 лір. Її вищі номінали карбувалися із золота.

Срібло використовувалося також в Італійському наполеонівському королівстві для 5, 10 та 15 сольдо, 1, 2 та 5 лір.

Монети XIX – XX ст.

Після об'єднання Італії в 1861 році ліра стала її грошовою одиницею з монетним рядом, що нараховував спочатку в цілому дванадцять різновидів, п'ять з яких карбувалися в сріблі. До них належали:

20 чентезімо (1863 – 1867 рр.);
50 чентезімо (1861 – 1867, 1889 – 1892 рр.);
1 ліра (1861 – 1867, 1884 – 1917);
2 ліри (1862 – 1863, 1881 – 1917);
5 лір (1861 – 1937), випускалися також у золотому варіанті.

Згодом для чентезіма почали використовувати недорогоцінні метали та сплави. Срібло, і те недовго, залишилося лише на 1, 2 і 5 лір, і з 1926 по 1941 гг. з нього карбувалися також грошові знаки номіналом 10 і 20 лір. Оформлення всіх цих монет зазнавало змін. Якщо за часів Віктора Еммануїла II та Умберто I аверс містив їх профілі, а реверс – малюнок хреста зі щитом та короною, то з 1901 року на них, окрім портрета короля, розміщувалися зображення:

орла;
персоніфікованого образу Італії у вигляді жінки, що править колісницею;
Італії у вигляді жінки, що стоїть, у давньоримському одязі;
сидить жінки і чоловіка, що стоїть перед нею;
матері з трьома дітьми.

1941 року датовані останні довоєнні випуски повсякденних срібних італійських монет. Після війни срібло для їх карбування використовувалося лише один раз – для номіналу 500 лір 1958 – 1961 рр.

Трохи про пам'ятні грошові знаки

Перші пам'ятні монети Італії зі срібла номіналом 2 і 5 лір датуються 1911 роком, коли в країні відзначався піввіковий ювілей створення об'єднаного королівства. Потім пішов грошзнак у 20 лір 1928 р., присвячений десятиріччю закінчення Першої світової війни, після чого в історії пам'ятної італійської нумізматики настала багаторічна перерва.

Її наповнення відновилося 1958 року випуском ряду монет номіналом 500 лір під умовною назвою «Кораблі Христофора Колумба». Потім з'явилися грошові знаки, присвячені:

століття об'єднання Італії, а також атрибутам держави;
видатним представникам національної науки та культури;
спорту, спортивних подій світового масштабу;
тваринного світу;
національним та всесвітнім культурним подіям;
міжнародним інститутам, наприклад, ЄЕС;
знаменитим архітектурним спорудам;
ювілеям університетів.

Ця тенденція збереглася і після 2002 року. Станом на сьогоднішній день випущено більше сотні пам'ятних євро різних номіналів на різні теми. Їхня кількість неухильно зростає. Це означає, що італійські медальєри ще неодноразово порадують нумізматів чудовими зразками свого мистецтва. Якщо їх раптом не буде, то вже наявні монети Італії зі срібла різних років випуску гідні прикрасити будь-яку нумізматичну колекцію. Придбати їх можна в нашому інтернет-магазині. Ми вже багато років займаємося продажем предметів колекціонування за найдоступнішими в Україні цінами. Якщо під час візиту відвідувач не зміг знайти те, що йому потрібно, рекомендуємо зв'язатися з нашим менеджером, який знаходиться в Києві. Каталог постійно поповнюється, можливо, ми просто не встигли викласти на сайт те, що цікавить наших відвідувачів саме зараз.

Срібні монети Італії